Криві цифри

92/77 (78), 40/33 (45), 54/45 (33).

Це кількість рисочок на стробоскопі (в чисельнику для 60 Гц, в знаменнику 50 Гц) і відповідні швидкості обертання (обертів на хвилину, в дужках). Так настроюють грамофони. Ці цифри взяті зі стелі, і будь-які збіги (78 = 45 + 33) є випадковими. Ще цікавіше, що, коли порахувати, стародавні 78 — з настройкою по електриці будуть або 77,92 (збіги цифр випадкові!), або 78,26; замість гамерицьких 45 по-гейропейськи виходить на процент швидше; зате 33 — всюди 33⅓. З третинкою, так, третинку забувають часто.

На диску, який робить тридцять три з третинкою оберти за хвилину можна смужечки намалювать так, щоб він повертався на одну смужечку за одне блимання лампочки від стандартного змінного струму. А в інших випадках не виходить так зробить, щоб швидкість була виражена не сильно дурнуватим числом, яке ще й не буде однаковим для різних стандартів електромереж.

Загадкова математика!

...В Америці чорно-білі телевізори мали кадрову розгортку 60 Гц (точніше, два поля, зсунуті на пів рядка, 30 кадрів за секунду) — синхронізовану зі струмом в мережі, і рядкову — відповідно 15750 Гц для 525 рядків, з яких 480 містять зображення. (У нас — 50 Гц, 15625 Гц, 625 рядків, 576 активних рядків.) А коли американці собі придумали кольорове телебачення, то виявили, що биття між підопорними частотами звуку (4,5 МГц) і кольору (5·7·9·1000000/(8·11) = 3579545 Гц) йде в канал яскравості і по зображенню пливуть світлі і темні смуги (~ шість десятків смужечок). То нічого дурнішого не придумали, як змінити частоту кадрової розгортки до 59,94006 Гц, відповідно частоту рядків до 15734,2657 Гц, що рівно в 286 разів менше за 4500000 Гц підопорної звуку і рівно в двісті двадцять сім з половиною раз менше за 3579545 Гц підопорної кольору — завдяки чому вищезгадані світлі і темні смужечки стоять на місці нерухомо і практично невидимо.

Щоб порахувати кадри у відеозаписі, то в кожній секунді кадри нумеруються від 0 до 29, але в першій секунді кожної хвилини, крім кожної десятої, кадри № 0 і № 1 відсутні — виходить рівно 17892 кадри за 10 хвилин. Хоча насправді — не зовсім рівно, за 9  годин з чвертю зайвий кадр набігає.

Оскільки кіна знімалися на швидкості 24  кадри на секунду, а в телевізорі 59,94 Гц, то з кожних чотирьох кадрів кіна знімали десять полів відео (aabbcccddd), для чого кіно крутилося на швидкості 23,976 кадра за секунду, трішечки сповільнено. (У Європах при 25 кадрів за секунду в телевізорі кіно крутили просто прискорено до 25 — з помітним спотворенням, в т. ч. звуку, — хоча теж є варіянт з кожного 12-го кадру знімати три телевізійні поля замість двох.)