Українська мова. Як же її вивчити?
Інструкція, почасти безглузда, зокрема вже тим, що написана українською. В семи тезах.
1
Перше, що треба визнати: мова — не подія, а процес. Люди весь час спілкуються і кожного разу повідомляють про щось своє. Це було б нецікаво і непотрібно, якби вони торочили все те саме. Кожна людина хоче почути і сказати щось нове. Насправді мова кожної людини — унікальна, та ще й неповторна. Мало того, що ви ще не придумали, про що захочете поговорити, — вам трапляться інші люди, які розповідатимуть щось своє. Безупинно слова з'являються, змінюють свої значення і призначення, і забуваються. Це значить, вивчати мову доведеться усім і завжди. І найученішому професору-філологу може таке трапитись, що очі рогом стануть, коли він у словнику (власного авторства!) знайде слово, яке він сам все життя неправильно наголошував та ще й використовував не до ладу.
2
Чути, говорити, читати, писати. Здавалось би, ці навички обумовлюють одна одну. Як чується — так і пишеться, як пишеться — так і читається, як читається — так і вимовляється... Українська мова проста, адже все так. Ми ж не англійці, які пишуть «Манчестер», а читають «Ліверпуль» (ну, принаймні, вони справді пишуть «cester», а читають просто «сте») і, боронь боже, не китайці, з їхніми ієрогліфами-ребусами, де одна половинка натякає на те, до чого те слово прикласти, а друга на те, що схожим за звучанням словом називалося тисячу років тому.
Але таки ні, не так! Для того, щоб розуміти прочитане, зовсім не обов'язково знати, як воно вимовляється. Можна досконало володіти усною мовою — і бути неписьменним. Можна прекрасно розуміти усе, що чуєш — і бути абсолютно неспроможнім щось сказати власними словами (Очевидно, усі слов'яни якось так знають усі слов'янські мови). Можете обрати собі, що вам потрібно, але кожне з умінь — аудіювання, читання, усне мовлення і письмо — доведеться вивчати окремо. З точки зору практики... треба практикуватися. Мовні навички подібні до спортивних, чи до музичних. Сидіння на трибуні чи в глядацькій залі може зробити з вас критика, але ніколи не спортивного чи музичного гравця-віртуоза.
Репетиції, тренування, спроби! Ви не навчитеся правильної вимови доти, доки ваш язик, губи, глотка і всілякі там щелепи не навчаться автоматично, звично виконувати певні рухи.
І до речі, «ти подобаєшся мені!» Це — характерний приклад українського манчестерліверпуля. Вимовляти: «типо добаїсями ні»! Спроби ж читати буква за буквою спричиняють, по-перше, неправильне звучання, а по-друге, невимовні труднощі вимови (ага, саме так недолуго, як я про це пишу).
3
Слухайте радіо, дивіться кіно, читайте книжки.
Відомий ефективний і, напевне, єдиний справді ефективний спосіб вивчення мови. Однак, чи усвідомлюєте ви, наскільки глибоко треба зануритись? Це як вчитися пірнати... весь у воді, один ніс стирчить над поверхнею... — марна справа!
Ми, дивуємося, як таке можливо: людина все життя, десятки років, живе в Україні, серед українців, — і не знає мови. Насправді це явище звичайне і зовсім не унікально-українське, воно поширене у різних країнах по всьому світу. Людині властиво все спрощувати. Навіщо вчити мову? І так поймуть! Можна вивчити трохи з того, що так не поймуть. Можна якось на миґах показати, в крайньому разі.
Трохи про інформатику, про сигнали і шуми. Невідома мова може бути сприйнята у два способи. Перший спосіб — переляк. В термінах інформатики, це — прийняття повідомлення, ймовірність якого ми досі вважали нульовою. Той факт, що повідомлення прийшло, означає, що воно зовсім не неймовірне, і те, що ми собі думали — помилка. Перегляд оцінки ймовірності (апріорної на апостеріорну), вбудовування цього іномовного повідомлення в систему асоціацій і пошук у пам'яті чогось подібного, (помилково загубленого?) пояснення — ось чим займається свідомість. Другий спосіб — ігнорування. Сигнал не проходить по жодній з рефлекторних дуг песика Павлова і не справляє на поведінку песика жодного впливу. Жодного корисного сигналу не виявлено. Оскільки це щось незрозуміле — це просто шум. Вивчити його неможливо.
Перший спосіб дискомфортний. Ніхто не любить залякуватися незрозумілими словами і перекроювати свою свідомість. Другий... як відомо, поєднання умовного подразника з безумовним спричинює вироблення рефлексу. Але ж якщо ситність годівлі песика не залежить від того, якою мовою його запрошують до миски... Скоріше він захоче усунути джерело шуму, щоб не гавкало йому над душею.
Ви повинні відчути свою залежність. Мало поплескатися у мові, треба перебороти страх і відірватися від сторонньої підтримки, щоб навчитися плавати у цій новій стихії. Плавати, спираючись на неї, а не на дно. Пірнати з носом.
4
Як сказано раніше, вивчення мови схоже на спортивні чи музичні вправи. Чи танці! Потрібно тренуватися. Занурення і практика.
Бути пасивним глядачем — толку мало. Але уявіть собі, що з вами буде, якщо... Прагнучи навчитися грати у футбол, ви вискочите на поле під час професійного матчу? Або припретеся на концерт улюбленого симфонічного оркестру зі своєю валторною?
...— «Ви вчитеся розмовляти українською? Ой, як добре!» — І ніхто вам пики не наб'є! Ставлення до тих, хто тільки вчиться, аж на диво позитивне! А однак, гірка правда в тім, що мало хто схоче давати вам уроки, та й мало хто здібний до тієї педагогіки. Люди мають власні клопоти і розбиратися, що не так каже той, хто не вміє доладу балакать,— то зайва морока.
І футболіст учиться спочатку просто сам собі набивати м'яч, і валторніст учиться просто складати амбушур і грати гами, перш ніж вони включаються у велику командну гру.
Не бійтеся балакати з дзеркалом! Декламуйте голосно, коли вас ніхто не чує! Пишіть те, чого нікому нізащо не можна читати! Читайте книжки, навіть ті, які ви купили самостійно, не чекаючи на пораду славетних критиків. Слухайте; солов'ї не щебечуть на ваше замовлення, але це не значить, що їх не можна почути.
5
Нудне провалля словників і граматик. Воно комусь треба? Взяти товстий словник, визубрити від А до Я — і знатимеш мову!? Точно не відомо, ще нікому не вдавалося просунутися далі за літеру Л (частіше все обмежується літерою Ґ — 😀)
Відповідь на питання «чим же корисні словники та довідники?» — у попередній тезі. Ніхто крім вас! Дарма, що усі навкруги самі дуже добре знають мову, мало хто зможе її пояснити іншому. Та цей мало хто таки існує, і пише спеціяльні книжки. Часто виявляється набагато легше зазирнути в книгу чи в інтернет і отримати, наприклад, докладний список значень двох слів з ілюстраціями, ніж намагатися в будь-кого випитати, чим то горнята від горщат відрізняються.
Граматика — це те, без чого обійтись неможливо. Я кажу не фігурально, про якусь високу цінність, а буквально: хоч як би ви не хотіли, граматика є. Кожного разу, промовляючи дієслово, ви мусите назвати якийсь час, доконаність і реальність дії, особу і число діячів. Промовляючи прйменник, ви мусите подати за ним узгоджений іменник. Наприклад ви кажете «по вулицям», і маєте: «по» — прийменник, що використовується із знахідним і місцевим відмінком, а «вулицям» — давальний відмінок. Тобто два слова купи не тримаються. Думка є, слова потрібні, щоб її сказати, ви знайшли, але ви мусите знати оті кляті відмінки — те, про що ви могли б і не здогадуватись (в англійській же жодного відмінювання — крім хіба займенників — нема).
6
Страшно? Боїтеся припуститися помилки? Треба все вивчити гарненько, щоб не помилятися? Дарма! Любіть помилки! В них є прихований зміст.
Уявіть собі, що ви чуєте незрозумілу іноземну мову. Булубулубулумбулу... Як ви гадаєте, там є помилки? Оті дикі іноземці своїми незрозумілими мовами щось балакають і гигочуть — це вони щось точно і правильно кажуть, і сміються зі своїх влучних дотепів, чи їм самим смішно, бо язик заплітається і вони верзуть нісенітниці? Ви не зможете відповісти на це питання. Ваше знання мови нульове.
Наступний рівень — переднавчання. Це коли ви вже дещо розумієте і вирішуєте, що розумієте все. А те, що ви не розумієте, вважаєте помилкою. Тепер ви смієтесь, точно знаючи, що те слово не так пишеться. От тільки ви не знаєте, що є інше слово, яке пишеться якраз так.
А найвищий рівень володіння мовою — це розуміння мотивації помилок. Коли ви не просто чуєте щось не те, але й розумієте звідки воно взялося.
Чи можемо ми сказати, як говорили наші предки кількасот років тому. Казали вони г чи ґ, як вони «яті» читали — є чи і? Відповідь — у помилках! Якщо вони помилково писали х замість г, та і замість ѣ — здогадайтесь, що це значить. Так само наші помилки сьогодні, можливо, визначають, якою буде мова в майбутньому. Насправді розвиток мови піде шляхом уникнення можливостей для помилок. Знаючи, як можна помилятися, ви знатимете, що потрібно виправляти.
7
Люди весь час спілкуються і кожного разу повідомляють про щось своє. Це було б нецікаво і непотрібно, якби вони торочили все те саме. Кожна людина хоче почути і сказати щось нове. Насправді мова кожної людини — унікальна, та ще й неповторна. (Одразу після слова «неповторна» каюся: повторюю це). Хибною є настанова, що ви вивчаєте чужу мову. Якщо ви говорите — то це ваша мова. Якщо ви розумієте — це ваша мова. Ви можете собі дозволити, наприклад, творити нові слова. (Власне, творити нові речення ви просто зобов'язані, а створити слово — це ж набагато скромніше, ніж ціле речення). Можливо, вас не зрозуміють. Буває. Люди взагалі багато говорять марно, не все задумане кажуть, сказане не чують і почуте не розуміють. А можливо, ви поповните скарб нашої мови дорогоцінною перлиною. Експериментуйте.
1
А нія́к! Ніхто цього не зможе
Перше, що треба визнати: мова — не подія, а процес. Люди весь час спілкуються і кожного разу повідомляють про щось своє. Це було б нецікаво і непотрібно, якби вони торочили все те саме. Кожна людина хоче почути і сказати щось нове. Насправді мова кожної людини — унікальна, та ще й неповторна. Мало того, що ви ще не придумали, про що захочете поговорити, — вам трапляться інші люди, які розповідатимуть щось своє. Безупинно слова з'являються, змінюють свої значення і призначення, і забуваються. Це значить, вивчати мову доведеться усім і завжди. І найученішому професору-філологу може таке трапитись, що очі рогом стануть, коли він у словнику (власного авторства!) знайде слово, яке він сам все життя неправильно наголошував та ще й використовував не до ладу.
2
Мультимедійність
Чути, говорити, читати, писати. Здавалось би, ці навички обумовлюють одна одну. Як чується — так і пишеться, як пишеться — так і читається, як читається — так і вимовляється... Українська мова проста, адже все так. Ми ж не англійці, які пишуть «Манчестер», а читають «Ліверпуль» (ну, принаймні, вони справді пишуть «cester», а читають просто «сте») і, боронь боже, не китайці, з їхніми ієрогліфами-ребусами, де одна половинка натякає на те, до чого те слово прикласти, а друга на те, що схожим за звучанням словом називалося тисячу років тому. Але таки ні, не так! Для того, щоб розуміти прочитане, зовсім не обов'язково знати, як воно вимовляється. Можна досконало володіти усною мовою — і бути неписьменним. Можна прекрасно розуміти усе, що чуєш — і бути абсолютно неспроможнім щось сказати власними словами (Очевидно, усі слов'яни якось так знають усі слов'янські мови). Можете обрати собі, що вам потрібно, але кожне з умінь — аудіювання, читання, усне мовлення і письмо — доведеться вивчати окремо. З точки зору практики... треба практикуватися. Мовні навички подібні до спортивних, чи до музичних. Сидіння на трибуні чи в глядацькій залі може зробити з вас критика, але ніколи не спортивного чи музичного гравця-віртуоза.
Репетиції, тренування, спроби! Ви не навчитеся правильної вимови доти, доки ваш язик, губи, глотка і всілякі там щелепи не навчаться автоматично, звично виконувати певні рухи.
І до речі, «ти подобаєшся мені!» Це — характерний приклад українського манчестерліверпуля. Вимовляти: «типо добаїсями ні»! Спроби ж читати буква за буквою спричиняють, по-перше, неправильне звучання, а по-друге, невимовні труднощі вимови (ага, саме так недолуго, як я про це пишу).
3
Занурення
Слухайте радіо, дивіться кіно, читайте книжки.Відомий ефективний і, напевне, єдиний справді ефективний спосіб вивчення мови. Однак, чи усвідомлюєте ви, наскільки глибоко треба зануритись? Це як вчитися пірнати... весь у воді, один ніс стирчить над поверхнею... — марна справа!
Ми, дивуємося, як таке можливо: людина все життя, десятки років, живе в Україні, серед українців, — і не знає мови. Насправді це явище звичайне і зовсім не унікально-українське, воно поширене у різних країнах по всьому світу. Людині властиво все спрощувати. Навіщо вчити мову? І так поймуть! Можна вивчити трохи з того, що так не поймуть. Можна якось на миґах показати, в крайньому разі.
Трохи про інформатику, про сигнали і шуми. Невідома мова може бути сприйнята у два способи. Перший спосіб — переляк. В термінах інформатики, це — прийняття повідомлення, ймовірність якого ми досі вважали нульовою. Той факт, що повідомлення прийшло, означає, що воно зовсім не неймовірне, і те, що ми собі думали — помилка. Перегляд оцінки ймовірності (апріорної на апостеріорну), вбудовування цього іномовного повідомлення в систему асоціацій і пошук у пам'яті чогось подібного, (помилково загубленого?) пояснення — ось чим займається свідомість. Другий спосіб — ігнорування. Сигнал не проходить по жодній з рефлекторних дуг песика Павлова і не справляє на поведінку песика жодного впливу. Жодного корисного сигналу не виявлено. Оскільки це щось незрозуміле — це просто шум. Вивчити його неможливо.
Перший спосіб дискомфортний. Ніхто не любить залякуватися незрозумілими словами і перекроювати свою свідомість. Другий... як відомо, поєднання умовного подразника з безумовним спричинює вироблення рефлексу. Але ж якщо ситність годівлі песика не залежить від того, якою мовою його запрошують до миски... Скоріше він захоче усунути джерело шуму, щоб не гавкало йому над душею.
Ви повинні відчути свою залежність. Мало поплескатися у мові, треба перебороти страх і відірватися від сторонньої підтримки, щоб навчитися плавати у цій новій стихії. Плавати, спираючись на неї, а не на дно. Пірнати з носом.
4
Ніхто крім вас
Як сказано раніше, вивчення мови схоже на спортивні чи музичні вправи. Чи танці! Потрібно тренуватися. Занурення і практика.Бути пасивним глядачем — толку мало. Але уявіть собі, що з вами буде, якщо... Прагнучи навчитися грати у футбол, ви вискочите на поле під час професійного матчу? Або припретеся на концерт улюбленого симфонічного оркестру зі своєю валторною?
...— «Ви вчитеся розмовляти українською? Ой, як добре!» — І ніхто вам пики не наб'є! Ставлення до тих, хто тільки вчиться, аж на диво позитивне! А однак, гірка правда в тім, що мало хто схоче давати вам уроки, та й мало хто здібний до тієї педагогіки. Люди мають власні клопоти і розбиратися, що не так каже той, хто не вміє доладу балакать,— то зайва морока.
І футболіст учиться спочатку просто сам собі набивати м'яч, і валторніст учиться просто складати амбушур і грати гами, перш ніж вони включаються у велику командну гру.
Не бійтеся балакати з дзеркалом! Декламуйте голосно, коли вас ніхто не чує! Пишіть те, чого нікому нізащо не можна читати! Читайте книжки, навіть ті, які ви купили самостійно, не чекаючи на пораду славетних критиків. Слухайте; солов'ї не щебечуть на ваше замовлення, але це не значить, що їх не можна почути.
5
Формалізація
Нудне провалля словників і граматик. Воно комусь треба? Взяти товстий словник, визубрити від А до Я — і знатимеш мову!? Точно не відомо, ще нікому не вдавалося просунутися далі за літеру Л (частіше все обмежується літерою Ґ — 😀)Відповідь на питання «чим же корисні словники та довідники?» — у попередній тезі. Ніхто крім вас! Дарма, що усі навкруги самі дуже добре знають мову, мало хто зможе її пояснити іншому. Та цей мало хто таки існує, і пише спеціяльні книжки. Часто виявляється набагато легше зазирнути в книгу чи в інтернет і отримати, наприклад, докладний список значень двох слів з ілюстраціями, ніж намагатися в будь-кого випитати, чим то горнята від горщат відрізняються.
Граматика — це те, без чого обійтись неможливо. Я кажу не фігурально, про якусь високу цінність, а буквально: хоч як би ви не хотіли, граматика є. Кожного разу, промовляючи дієслово, ви мусите назвати якийсь час, доконаність і реальність дії, особу і число діячів. Промовляючи прйменник, ви мусите подати за ним узгоджений іменник. Наприклад ви кажете «по вулицям», і маєте: «по» — прийменник, що використовується із знахідним і місцевим відмінком, а «вулицям» — давальний відмінок. Тобто два слова купи не тримаються. Думка є, слова потрібні, щоб її сказати, ви знайшли, але ви мусите знати оті кляті відмінки — те, про що ви могли б і не здогадуватись (в англійській же жодного відмінювання — крім хіба займенників — нема).
6
Любов до помилок
Страшно? Боїтеся припуститися помилки? Треба все вивчити гарненько, щоб не помилятися? Дарма! Любіть помилки! В них є прихований зміст.Уявіть собі, що ви чуєте незрозумілу іноземну мову. Булубулубулумбулу... Як ви гадаєте, там є помилки? Оті дикі іноземці своїми незрозумілими мовами щось балакають і гигочуть — це вони щось точно і правильно кажуть, і сміються зі своїх влучних дотепів, чи їм самим смішно, бо язик заплітається і вони верзуть нісенітниці? Ви не зможете відповісти на це питання. Ваше знання мови нульове.
Наступний рівень — переднавчання. Це коли ви вже дещо розумієте і вирішуєте, що розумієте все. А те, що ви не розумієте, вважаєте помилкою. Тепер ви смієтесь, точно знаючи, що те слово не так пишеться. От тільки ви не знаєте, що є інше слово, яке пишеться якраз так.
А найвищий рівень володіння мовою — це розуміння мотивації помилок. Коли ви не просто чуєте щось не те, але й розумієте звідки воно взялося.
Чи можемо ми сказати, як говорили наші предки кількасот років тому. Казали вони г чи ґ, як вони «яті» читали — є чи і? Відповідь — у помилках! Якщо вони помилково писали х замість г, та і замість ѣ — здогадайтесь, що це значить. Так само наші помилки сьогодні, можливо, визначають, якою буде мова в майбутньому. Насправді розвиток мови піде шляхом уникнення можливостей для помилок. Знаючи, як можна помилятися, ви знатимете, що потрібно виправляти.
Коментарі
Дописати коментар