Карти

Це я начиталась «Кієвской старины» — «Малорусскія народныя игры окресностей Переяслава», там пишеться, що гралися винятково 36-картковою колодою. Карти змащували салом, да!
Я збентежена двома фактами з тієї розповіді. По-перше, ігри з ⚾ опукою — це щось типу бейсболу, тоді як я живу в культурі футболу&волейболу і не розумію того "лупиш по м’ячу палкою і біжиш десь галасвіта".
А по-друге, що карти були скоріше німецького зразка, ніж французького ♣️♠️♥️♦️.
З дитинства не знаю. Чому найменша карта — шістка? Це сталося десь в німеччинах 17 століття. Спочатку зникла одиничка. «Туз», по-німецьки «Daus», — це вже двійка, на відміну від «аса» — одинички. Двійка, значить, збереглась, але в ролі найстаршої, а не наймолодшої. Потім зекономили папір на трійки, четвірки і п’ятірки. І з дамами не все так просто. Пишеться, що називались картинки: «король», «вишник» і «нижник» — на німецький лад: «обер», «унтер».