Органні труби

Я оце три роки вивчаю і досі не вивчила, що, виявляється, дерев’яні труби для органа бувають такі, що зроблені з купою регулювань.
Бо металева труба настроюється просто підгинанням металу. Туди-сюди можна погнути все.
Дерев’яна труба ясно що на дальньому кінці має або заглушку, або насадку, або вставку в щілинку, якою регулюється її робоча довжина і відповідно настроюється тон.
Але, несподівано, лабіум теж можна регулювати. Ідея полягає в тому, що губи не приклеюються, а ледь чи не дротом примотуються. Так що соваючи нижню губу можна спрямовувати щілинку між нею і язичком вперед-назад (щоб посередині спіймати те положення, коли вона спрямована на верхню губу), а соваючи верхню губу, можна настроїти проміжок, оптимальний для тону.
Ні, взагалі ж там все заклеюється задля герметичності. Просто бувають люди, що не шукають важких шляхів, як все зробити з одного суцільного шматка деревини і вгадати розміри перед тим, як почуєш, як воно грає. Або не грає!
Ще є варіянт, що труба склеюється наглухо, але перед лабіумом приґвинчується ще одна деталька, яка регулює відхилення повітря.