Десять цифр замість алфавіту

Як відомо, будь-яка мова має певну надлишковість. Зовсім не обов’язково читати кожну букву, щоб зрозуміти зміст. Особливістю фонематичних алфавітів є запис окремими літерами як голосних так і приголосних звуків. (Власне, за всю історію людства алфавіт такого типу був винайдений один-єдиний раз — грецький — решта алфавітів цього типу є його прямими нащадками. Алфавіти інших типів мають позначення переважно приголосних, можливо, з додатковими, діакритичними знаками для голосних, або ж цілих складів.) Літери потенційно можна поєднувати в будь-яких комбінаціях. Тим часом у мові голосні й приголосні звичайно чергуються. Але якщо голосний від приголосного можна відрізнити за його позицією в складі, то нема потреби використовувати для них різні літери.
Візьмемо десять цифр для позначення десяти найуживаніших приголосних. Ті ж десять цифр можуть позначати шість голосних, відсутність голосного — для можливості записувати декілька приголосних підряд, і ще три цифри залишаються вільні: комбінуючи їх з попередньою цифрою, можна позначити решту звуків.

Перша цифра	(без середньої)	Середня цифра			Остання цифра
		7	8	9
0	в	в’	(відсутній приголосний)		(відсутній голосний)	0
1	д	дь	б	б’	а	1
2	к	к’	г	ґ	е	2
3	л	ль	ж	дж	и	3
4	м	м’	дз	дзь	і	4
5	н	нь	з	зь	о	5
6	п	п’		й	у	6
7	р	р*	ф	х
8	с	сь	ц	ць
9	т	ть	ш	ч

Хитрість в тому, що переважна більшість звуків має одноцифрове позначення.
Середня «7» — це апостроф / знак м’якшення / позначення йотування наступного голосного, її можна комбінувати і з двоцифровими приголосними, наприклад «ф’ю» — «7876». Але задля компактності «зь», «дзь», «ць» мають власні коротші позначення.
З контексту звичайно ясно, які приголосні пом’якшуються, а які вимовляються роздільно з наступним j, однак неоднозначне позначення для «ря» і «р’я» — «771». Можна друге писати окремо: «р» + «йа» = «70691». А можна коротше: «7791».
Ще одна можливість для компактного запису — при подвоєнні звуків, що мають двоцифрове позначення, можна подвоювати лише другу цифру: «ння» — «5771» (замість довгого запису «н» + нема голосного + «ня» = «50571», але «нна» — «5051», все одно чотири цифри), «зза» — «5881», «ззя» — «5991», більш того: «з’я» — «5871», «щу» — «9896» (про всяк випадок є вільна клітинка, так що букву «щ» можна вписати в таблицю), «жджі» — «3894», «льйо» — «3795» (скорочення від «370695»).
Якщо слово закінчується на приголосний, то, звісно, можна й не писати кінцевий нуль на позначення відсутності голосного. Втім, відсутній приголосний на початку слова треба позначати: «а» — «081».
9939193 084 638193 91234 1300534 25154 58500844 52 0138025. 045 52 5118128195 280754458010249873 581 08130781049052 6387045. 993 65449333 084 580755864433 03 9892 0851052 8025759925771, 69122 691 032573809131?
802138292, 9895 969 9125285, 581983780760131 1862003 8837807143! 08132 882 52 60758095 251, 9895 58144571692 08480566969973 08130781049, 081 5100438052 6073809586015771 4135285 9938031 58051240 15 65580519925771 0868479 58006240.
081 51802437023 80257593970871 08518087128 922080950379 781690340! 10371 88378073 158397 4 1849, 9514 6912 10371 349273 237333884 032573809506696970871 0084 16 086 696542514 😀